Старший солдат Мар’яна Савицька – стрілець, помічниця гранатометника! Залишила роботу у Франції…

Війна, Новини, Різне

Oleg Vyshniakov

Друзі, знайомтесь це – старший солдат Мар’яна Савицька, стрілець – помічниця гранатометника одного із механізованих батальйонів окремої механізованої бригади імені отамана Івана Сірка, що на Харківщині. Щоб служити тут вона залишила роботу та налагоджений побут у Франції.

Мар’яна родом з Івано-Франківщини, по закінченні школи та коледжу, у 2008 році вона поїхала до Варшави навчатися на психолога в Університеті імені С.Вишинського, де здобула диплом магістра. Паралельно працювала у варшавських психіатричних клініках. Відтак переїхала до Франції, де успішно працювала за фахом.

Водночас, як вона зізнається, “за кордоном у мене загострилась любов до всього українського і я стала дуже пишатися своєю національністю”. Тому в 2014 році з початком російсько-української війни Мар’яна “відчувала якусь провину, за те, що така молода і здорова спокійно насолоджуюся ароматом кави у французьких кав’ярнях. А тим часом мої однолітки воюють та гинуть за Україну”.

Найбільшим прикладом достойного життя українця-емігранта та самопожертви заради Батьківщини для неї став Василь Сліпак – оперний співак родом зі Львова. Як власне горе сприйняла звістку про загибель на Донбасі Василя Сліпака. Він досяг вершин творчості в Паризькій опері й усе полишив заради визволення рідної України. У нас із ним схожі долі і він став для мене прикладом. Про це я довго думала і почуття провини лише загострювалось, –зазначила старший солдат Савицька.

Якось під час чергового повернення з України до Франції, коли Мар’яна випадково зустріла давнього знайомого волонтера, який опікувався окремою механізованою бригадою імені отамана Івана Сірка, вона вирішила зайнятися військовою психологією в цій бойовій частині. Після спеціальної підготовки її призначили стрільцем механізованого підрозділу, але фактично вона працювала військовим психологом частини. Підтримуючи та допомагаючи бійцям подолати психологічні проблеми, вона відчула себе на своєму місці та позбулася відчуття провини, яке мучило її у Франції.

Фронт для психологів починається тоді, коли бійці повертаються додому. Тому тепер роботи більше, ніж на Донбасі, – каже дівчина. – Адже окремі хлопці й дівчата мають глибокі внутрішні рани через втрату друзів чи інші бойові наслідки. Та, знаєте, побувши там – на війні – стала краще розуміти захисників України і навчилася знаходити найефективніші «психологічні ліки».
На питання щодо повернення до Франції, дівчина відповідає: «Поки триває війна, буду їздити у відпустку. Я повинна бути в Українській армії, інакше – не зможу називатися патріоткою».

Джерело

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.